мандрівник


мандрівник
-і́вника́, ч.
Той, хто мандрує; подорожній, подорожанин. || Людина, що за характером своєї діяльності мусить часто мандрувати.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Смотреть что такое "мандрівник" в других словарях:

  • мандрівник — [мандр і/ўниек] ка, м. (на) ков і/ ку, кл. р і/ўниеку// р іўни/чеи, мн. кие, к іў і [мандр іўни/к] ниека/, м. (на) ниеко/в і/ ниеку/, кл. р і/ўниеку// р іўни/чеи, мн. ниеки/, ниек і/ў …   Орфоепічний словник української мови

  • мандрівник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

  • мандрівник — (той, хто мандрує, подорожує), мандрівець, подорожній, подорожанин, подорожник, пройдисвіт, обходисвіт, вояжер, піліґрим …   Словник синонімів української мови

  • мандрівець — івця/, ч. Те саме, що мандрівник …   Український тлумачний словник

  • мандрівниця — і. Жін. до мандрівник …   Український тлумачний словник

  • мандрівницький — а, е. Прикм. до мандрівник …   Український тлумачний словник

  • вандрівник — а/, ч., зах. Мандрівник …   Український тлумачний словник

  • вандрівник — іменник чоловічого роду, істота мандрівник діал …   Орфографічний словник української мови

  • пелгрим — мандрівник, прочанин, богомолець див. перегрин …   Зведений словник застарілих та маловживаних слів

  • землепроходець — хі/дця, ч. 1) Старовинна назва мандрівника, який відкривав, досліджував та освоював невідомі до того часу землі. 2) Мандрівник …   Український тлумачний словник

Книги

Другие книги по запросу «мандрівник» >>